Друкарська спадщина Троупянського

Вже у середині XIX ст. Одеса посіла центральне місце в культурному житті російського єврейства. Почали виходити перші єврейські газети та журнали на івриті, ідиш та російською. В кінці XIX — на початку ХХ ст. Одеса стала великим єврейським літературним центром. Тут жили та працювали численні єврейські письменники, публіцисти, історики, поети. Діяли видавництва, виходили газети і журнали різних напрямків. Усе це мало десь друкуватися.

У 1858 р. Мошко-Рувим Гелертер відкрив першу в Одесі типографію, що належала єврею. До 1911 р. євреї володіли 97 з 124 типографій у місті.

Одним з таких типографів був Мовша-Абрам Файвєлевич. Народився у 1844 р. в Литві, у 16 років почав працювати в одній з типографій Вільни (нині Вільнюс). У 1865 р. переїхав до Одеси, працював набірником, спочатку у невизначеній типографії, а з 1873 по 1895 рр. у типографії Дувида Бродського. Останні три роки Троупянський орендував це підприємство.

У травні 1895 р. він вирішив почати власну справу і звернувся до міського голови з проханням відкрити типографію з однією друкарською машиною та літографським верстатом. Він мав намір друкувати афіші, плакати, бланки, грамоти, візитки. У проханні Троупянський вказав, що за 35 років, відданих друкарській справі, він втратив здоров'я та зір, і в старості мусить продовжити працювати, щоб забезпечити родину. На той момент йому виповнився 51 рік.

Через місяць Троупянському відмовили, але він подав повторне прохання, і в серпні його було задоволено. Це сталося завдяки підтримці міського голови Григорія Маразлі, який завжди підтримував підприємців. Його наступник Валеріан Лігін, обраний в кінці липня, зміг винести справедливе рішення тільки після подання другого прохання.

Отримавши свідоцтво на відкриття типографії, Троупянський розмістив її на Преображенській, 33-35, а пізніше переніс до будинку по Преображенській, 39. Типографія функціонувала до 1916 р.

Троупянський розширив справу, друкував різноманітні бланки, мав контракт на друк афіш Одеського міського театру. Друкувалися також невеликі брошури для одеських видавництв. У 1900 р. був надрукований словник «Ю-в Е. Слова и фразы японского и китайского языка на русском языке», який став дуже популярним.

Троупянський помер 11 січня 1911 р., залишивши типографію синам Фейфелю, Якову, Науму, Петру, Рувину та дочці Бейлі. У довідковій книзі «Вся Одеса» за 1914 р. як власники вказані Петро та Рувин. Інші сини досягли успіху в інших галузях.

У 1916 р., під час Першої світової війни, типографію закрили через військовий стан. Подальшому існуванню типографії перешкодили переворот 1917 р., Громадянська війна та встановлення радянської влади у 1920 р.

Багаторічна праця Троупянського дозволила трьом з його п’яти синів отримати вищу освіту і стати відомими фахівцями. Старший син Федір (Фейфель) Троупянський закінчив Академію мистецтв в Петербурзі та став архітектором. Яків Троупянський став скульптором, а Наум став залізничником і працював на Китайсько-Східній залізниці, жив у Харбіні, а потім емігрував до США.