Як польські магнати будували Одесу

Багато хто знає про внесок поляків у розвиток Одеси. Вулиця Польська існує на карті міста з початку XIX століття. Польські поміщики, такі як Потоцькі, Ржевуські, Собанські, будували в Одесі перші палаци, розвивали хлібну торгівлю, поступово перетворюючи наш порт на головний в країні. Серед них були й Маньковські, ім'я яких може бути менш відоме, але заслуговує на увагу.

Олександр Михайлович де Рібас у своїй книзі «Стара Одеса. Історичні нариси і спогади» згадує одного з родоначальників подільської гілки Маньковських — Ігнатія Маньковського (1739–1810). Він відносить його до польських магнатів, поруч зі Станіславом Щенсни Потоцьким та Ксаверієм Браницьким. Хоча до справжніх магнатів Маньковським ще було далеко, вони, як і багато польських поміщиків, скористалися шансом збагачення, що надавало українське землеробство, і підвищили свій соціальний статус.

Маньковські досягли свого багатства в економічних реаліях кінця XVIII і XIX століть, коли великі стани польських магнатів вже формувалися. Вони розвивали сільськогосподарське виробництво, торгівлю та впроваджували механізацію. Їм належали великі земельні угіддя в Подільській губернії, що давали чудовий урожай. Для процвітання цей урожай треба було збувати найвигіднішим чином, і торгівля через порт в Одесі була найкращим рішенням.

Перші задокументовані зв'язки родини Маньковських з Одесою належать до кінця 1830-х років. Теодор Маньковський (1816–1855), старший з братів, успішно займався експортом зерна в Одесі. У листах його дружини Богуслави зазначено, що "справи йшли так добре, що він мав набагато більше, ніж успадкував від батьків, і все це готівкою". Теодор закупив пшеницю разом з Владиславом Браницьким і відправив до Марселя три кораблі, що принесло значний прибуток.

У 1847 році Теодор перебрався до Лондона, де заснував Хлібно-комісійну контору Theodor Mankowski and Co. Контора займалася посередництвом у торгівлі через одеський порт зерном, насінням, шерстю, деревиною та іншими товарами. У Лондоні він проживав на Baker Street, 83, а його комісійна контора знаходилася на Threadneedle Street.

Теодор співпрацював з молодшими братами, Емериком і Валеріаном, що залишилися в Подільській губернії. Емерик проживав у маєтку та завідував урожаєм, тоді як Валеріан жив в Одесі і керував торгівлею зерном. Валеріан придбав Хлібно-комісійну контору в Одесі і значно її розширив.

У своїх листах до дружини Валеріан часто описував повсякденне життя і торгову діяльність в Одесі. Він придбав дві ділянки на Молдаванці і почав будівництво складів, що було вдалим рішенням, оскільки незабаром там побудували нову залізничну станцію. Валеріан також писав про успіхи і невдачі в торгівлі зерном, згадуючи високі ціни на пшеницю, а також про труднощі, пов'язані з транспортуванням товарів.

Після смерті Валеріана в 1871 році його брат Вацлав успадкував контору разом із складськими будівлями і став одним із провідних гравців на ринку зерна в Одесі. Контора Вацлава Маньковського займалася посередництвом, логістикою, видачею кредитів, торгівлею акціями та іншими послугами.

У 1876 році в «Варшавській бібліотеці» було зазначено, що контора Маньковських мала великий капітал і активно скуповувала продукти, надаючи аванси. Вона знаходилася на Театральному провулку, 8, у будинку Боффо.

Батьківську справу продовжували сини Валеріана, але на початку XX століття їх чекали важкі часи. У листах від 1905 року згадується про революційні заворушення та єврейські погроми в Одесі, що вплинули на бізнес. Однак, після 1917 року, ситуація радикально змінилася, і родина втратила значну частину свого майна.

Сучасні нащадки родини Маньковських проживають у Польщі, зберігаючи пам'ять про своїх предків та їхній внесок у розвиток Одеси.