Швейцарський книготорговець проти цензури: заборонена література Одеси

Давід Мієвіль (1901-після 1839)

У першій третині XIX століття Одеса стрімко розвивалася, і разом з цим зростали потреби її жителів. Однією з таких потреб було бажання читати новини та книги. У цей час починає виходити «Journal d’Odessa» (згодом «Одеський вісник»), трохи пізніше відкривається міська публічна бібліотека. Водночас з'являються і магазини з продажу книг. Одними з перших книготорговців в Одесі були Рубо, Ширяєв, Коллен.

Наприкінці 1820-х або в 1830-му році свою «Книгарню та кабінет для читання» відкриває Давід Мієвіль. Майбутній книгопродавець народився в Лозанні, а в Одесі з'явився у 1819 році. Спочатку він працював домашнім учителем французької у князя Миколая Кантакузина. Розуміючи популярність французької мови в Російській імперії, Мієвіль вирішує відкрити книгарню, де здебільшого продавалася іноземна література.

Його заклад розташовувався на Дерибасівській вулиці в будинку Врето (будівля не збереглася, сучасна адреса – Дерибасівська, 15, кут Катерининської). Протягом своєї кар'єри в Одесі Мієвіль двічі змінював розташування свого магазину, але завжди залишався на Дерибасівській.

На 1830-й рік книгопродавці Клочков, Сорон, Рубо та Мієвіль заробляли до 40 000 рублів чистого прибутку щороку. Із них лише Клочков торгував російськими книгами. У середині 1830-х іноземну літературу продавали Сорон і Мієвіль, а російську – Картамишев.

Давид Мієвіль мав широкі зв'язки з великими книгарнями Європи. У його закладі можна було знайти твори французьких класиків, історичні праці та мемуари. Популярністю користувалися книги Бальзака, Гюго, Скотта та інших авторів. Вартість абонементу у читальні становила 40 рублів на рік, 25 рублів на 6 місяців, 5 рублів на місяць. Книги також можна було брати додому, сплативши заставу у 20 рублів. Якщо книгу втрачали чи псували, її вартість оплачували згідно з каталогом. Книги були дорогими – від 2 до 8 рублів асигнаціями або від 50 копійок до 2 рублів сріблом. Для порівняння, у 1829 році фунт хліба коштував 1 копійку, курка – 20 копійок, а стог сіна – 2.5 рублі сріблом.

Для зручності відвідувачів Мієвіль випускав книжкові каталоги. Вони були безкоштовними і включали твори з виховання, благочестиву літературу, граматики, словники, описи подорожей, літературу з наук та мистецтв. У книгарні діяла система знижок: при замовленні на суму від 75 рублів знижка становила 10%, на 150 рублів – понад 15%.

У магазині також продавали місцеві видання: «Новоросійський календар», «Записки Товариства сільського господарства південної Росії», а також роботи з історії Одеси та регіону (Скальковський, Бларамберг, де Кастельно).

Окрім Одеси, Мієвіль відкрив книгарню у Сімферополі. Запаси для своїх магазинів він поповнював із Парижа та Брюсселя через Марсель за допомогою шкіперів-іноземців. З 1836 по 1839 рік до магазину надійшло 8564 томи та інша друкована продукція: гравюри, літографії, географічні карти, канцелярське приладдя. У 1838 році до Одеси було привезено книг на 59773 рублі, а вивезено за межі порто-франко до імперії – на 5113 рублів, що свідчить про великий попит на книги в Одесі.

Однак не завжди торгівля книгами приносила великий дохід, тому Мієвіль іноді давав оголошення про продаж дров.

У 1838 році магазин Мієвіля обшукували. Швейцарця запідозрили у продажу забороненої літератури. Раніше заарештований керівник підпільної організації «Співдружність польського народу» Шимон Конарський свідчив, що купував книги в магазинах Сорона та Мієвіля.

Тоді відповідальність за поширення заборонених книг покладалася на книготорговців. Поліція здійснювала нагляд за книжковими лавками та бібліотеками, вилучала заборонені видання, а на книготорговців накладали санкції.

Під час першого обшуку в магазині Мієвіля нічого забороненого не знайшли. Але в липні 1839 року до Одеси прибув жандармський полковник Радищев для додаткового розслідування. Виявилося, що багато книг потрапляли до Мієвіля, минаючи цензурний контроль. Під час повторного обшуку знайшли понад сто томів заборонених книг – пісні Беранже, польські емігрантські видання та інші. Ці книги Мієвіль зберігав у себе вдома, а не в магазині. Схожі видання знайшли і в магазині Сорона. Жандарм дійшов висновку, що саме в них Конарський купував літературу для відправлення у Подільську губернію. У 1839 році Мієвіль та Сорон були заарештовані, доставлені до Києва, а потім вислані з імперії з забороною в'їзду до Росії. Їхні магазини виставили на продаж.

Подальша доля Давіда Мієвіля невідома. Його магазин придбав Людвіг Вільєтті.