Французький підприємець

Барон Жан Рено

Жана Рено, або Івана Петровича Рено, можна по праву вважати однією з ключових фігур, завдяки якій Одеса стала успішним містом.

Жан-Франсуа Рено (Rainaud) народився близько 1765 року у французькому місті Грасс в Провансі. У 1780 році він прибув із Франції до Санкт-Петербурга, де займався іноземною торгівлею. У 1801 році, за проханням герцога Рішельє, Жан Рено переїхав до Одеси. За спогадами Е. Андріївського, "Рено на початку XIX століття прибув до Одеси перукарем". Місто, яке активно розвивалося, приваблювало Рено своїм кліматом та перспективами комерції. Рішельє запросив його налагодити торгівлю з Європою. Після переїзду Іван Петрович одразу заснував в Одесі торгову контору. Щоб підтримати його, 18 липня 1801 року Рено було надано звання комерційного радника і право купівлі населених сіл. Він налагоджував торгівлю переважно з Францією, і в 1802 році став консулом Французької республіки в Одесі та інших чорноморських портах.

Він залишався на цій посаді до 1812 року. Завоювавши повагу герцога та мешканців Одеси, у березні 1804 року Рено був обраний до членів Одеського Комітету, який займався будівництвом та розвитком міста. Наприкінці того ж року Іван Петрович став директором Одеського театру і залишався на цій посаді до самої смерті.

Фелікс де Рібас згадував про Рено як про шанованого купця: "Пушкін був близький до родин Карла Сікарда та Івана Рено. Обидва освічені французькі купці, вони були свідками блискучої епохи герцога Рішельє". Портрет Івана Петровича Рено, надісланий його нащадками з Італії.

Жан Рено торгував в Одесі косметичними товарами з Франції. Пилип Пилипович Вігель написав про нього: "Понажившись, став торгувати духами; під заступництвом Рішельє в Одесі від пудри перейшов він до крупчастого борошна, розбагатів, завів собі дачу і збудував будинки".

Жан Рено володів розкішним будинком у центрі Одеси, на розі Ланжеронівської та Рішельєвської, навпроти театру. Цей будинок став центром одеського суспільства, поєднуючи діловий центр, ресторан і місце для світських вечорів та балів. Дерибас писав про будинок Рено: "Садиба барона Івана Рено була дуже велика. Вона охоплювала майже весь квадрат від Дерибасівської вулиці вздовж Рішельєвської до Театральної площі".

У будинку була величезна овальна бальна зала з колонами, де містилося близько тисячі людей. Дерибас описує це так: "Іван Рено, французький консул в Одесі, великий друг Рішельє, зробив у себе прибудову Рішельєвською вулицею у вигляді круглої будівлі з залою для танців".

Тут же була організована перша в Одесі купецька біржа, яка протрималася в будинку Рено до спорудження спеціальної будівлі на Думській площі. Біржа збиралася в будинку Рено щосереди, тут проходили публічні торги пшеницею.

Служачи в Одеському Будівельному Комітеті, Рено обійняв посаду скарбника комітету і стояв біля витоків банківської та страхової справи в Одесі. У 1806 році було організовано Імператорське Страхове товариство, кероване переважно вихідцями з Франції, серед яких значне місце займав Іван Петрович Рено. У середині 1800-х Рено з компаньйонами організував банк, який позичав міській владі, і де можна було обміняти гроші.

Діяльність Рено охоплювала не лише Одесу, а й Миколаїв та Херсон. Він мав маєток напроти Миколаєва, в селі Корениха, де було 500 душ селян.

У 1807–1808 роках Іван Петрович був членом квартирного комітету, а в 1812 році відповідав за боротьбу з "заразною хворобою" і був комісаром з припинення холери в Одесі.

Коли герцог Рішельє повернувся до Франції, він не забував одеських знайомих і приймав їх у себе в Парижі. Рішельє виклопотав для Рено баронський титул Французького королівства. Відтоді він та його нащадки іменувалися "баронами Рено".

Граф Ланжерон, що змінив Рішельє, писав про Рено: "Завів обширні торгові зв'язки з різними європейськими портами і тим самим багато сприяв розвитку торгівлі в цьому новому краї".

У 1814–1818 роках Іван Петрович займався влаштуванням вищої освіти в Одесі, перебуваючи в комісії Одеських шляхетних інститутів. У 1816–1820 роках опікувався благоустроєм Християнського цвинтаря та будівництвом церкви в ім'я Усіх Святих.

На жаль, будинку Рено більше немає, частково на цьому місці тепер пустир. Будівля з овальною залою була зруйнована ще в другій половині XIX століття.

Розбагатівши, Іван Петрович зміг дозволити собі заміську дачу, що іменувалася тоді в Одесі хутором. Вона знаходилася між нинішнім Французьким бульваром та берегом моря, де зараз санаторій Чкалова. Рено влаштував там розкішну приморську віллу, ще один центр світського та ділового життя, де часто бували аристократи, що приїжджали до Одеси. Улітку 1828 року резиденцію Рено обрала імператриця Олександра Федорівна.

Барон Іван Петрович Рено помер 13 листопада 1835 року. Його стан, маєток, хутір та справи успадкували троє його дітей: старший син барон Осип Іванович Рено, другий син Франц, і дочка Марія Іванівна, що вийшла заміж за князя Олександра Миколайовича Кантакузена.