Тютюнова революція в Одесі

Арутюн (Артемій) Мегердевич (Микитич) Попов (1839 - 1892)

Тютюнове виробництво, яке стало одним із найбільших і найвідоміших в Одесі, було засноване Арутюном Мегердевичем Поповим у 1860 році. Його часто називали Артемієм Микитичем. Він поріднився з родиною Асвадурових і пізніше конкурував на тютюновому ринку зі своїми родичами.

Спочатку фабрика Попова розташовувалась у Красному провулку, 14. Цей провулок також облюбували інші тютюнові виробництва - Кріона Папа-Нікола і Сінадіно. Пізніше фабрика переїхала на Успенську, 52.

Магазин, де Попов реалізовував свою продукцію, знаходився на Дерибасівській у будинку Вагнера. На цій вулиці також розташовувалися тютюнові магазини Ламба, Кріони та Пандакі. Пізніше на розі Дерибасівської та Катерининської з’явився магазин Асвадурових.

Для виробництва одеські фабриканти використовували турецький, єгипетський, американський тютюн та інші сорти. Місцевий, бессарабський тютюн також набував популярності. Попов багато експериментував зі смаками. У 1880-х йому вдалося створити цигарки "Молочні", які точно відтворювали смак парного молока. Вони коштували копійку за штуку і стали відкриттям у галузі.

У 1860-ті роки Імператорське товариство сільського господарства південної Росії почало влаштовувати спеціалізовані виставки в Одесі, щоб заохотити місцевих виробників тютюну. Перша виставка відбулася у 1865 році, де 11 експонентів представили місцеві сорти тютюну.

Попов використовував оригінальні способи реклами. Напередодні російсько-турецької війни 1877-1878 рр. він організував народне гуляння на користь поранених добровольців, де безкоштовно роздавав свої найкращі сорти цигарок.

Фабрика Попова брала участь у сільськогосподарській виставці 1884 року в Одесі, яку відвідали 125 тисяч осіб. Це було гарною рекламою для його виробництва. Проте, тютюнове виробництво на півдні значно поступалося північним «гігантам». В Одесі не було великих заводів, а виробництво Кріони Папа-Нікола поступово згасало.

Хоча бессарабський тютюн був непоганим, місцеві фабрики не розвивалися через фінансову кризу. У 1888 році продукція Попова удостоїлася Золотої медалі на всесвітній виставці в Парижі. На початку 1890-х років на фабриці Попова працювало 300 осіб. Артемій Микитович ставився гуманно до своїх співробітників і допомагав їм з проблемами.

У 1892 році сталося нещастя - Артемій Микитович наклав на себе руки. У день самогубства він спокійно розмовляв з приводу роботи, відвідав свій завод і поїхав на дачу на Малому Фонтані. Там він оглядав садові насадження і роздав вказівки сторожу та двірнику, після чого застрелився. У передсмертній записці він просив нікого не винуватити і писав, що смерть була його мрією.

Причини самогубства пов'язували з фінансовими проблемами в бізнесі. Попова переслідували невдачі у комерційних підприємствах, він заборгував великі суми лихварям. Родичі допомогли погасити борги, але Попов знову прогорів. За день до смерті він не зміг виплатити 500 рублів боргу. Його життя було застраховано на 20 000 рублів. У спадок вдові Антоніні Ісааківні та синові Дмитру залишилися фабрика, два магазини та дача.