Таємниці пароплавного короля Одеси

Олексій Олександрович Трапані (1858–1907)

Генеральний консул Італійського королівства Карло Бардуцці, який працював в Одесі у 1930-х роках, зазначав, що важливими сферами діяльності італійців у місті були архітектура, театр і торгівля. Одним із найвідоміших підприємців з італійським корінням в Одесі був Олексій Олександрович Трапані.

Він народився на станції Затишшя Херсонської губернії у сім'ї неаполітанців Олександра та Марії Федорівни Трапані 17 березня 1858 року. Після закінчення гімназії в Таганрозі Трапані почав службу в Одеській конторі РОПіТ (Російське Товариство Пароплавства та Торгівлі). У 1881 році він відкрив агентсько-експедиторську контору в Петербурзі, а потім ще одну в Одесі. Спочатку вона розташовувалась на Ланжеронівській, 32, а пізніше переїхала на Малий провулок, 3.

Невдовзі було засновано "Торговий дім О.О. Трапані", у якому брали участь його брати Володимир, Олександр та сестри Наталія, Олена і Катерина. Відділення торгового дому функціонувало також у Петербурзі на Василівському острові.

У 1884 році Трапані організував кілька вантажних пароплавів для прямих рейсів між Одесою та Батумі. Він також налагодив пряме вантажне пароплавне сполучення з Одеси до Санкт-Петербурга, портів Далекого Сходу, острова Сахалін та балтійських портів. В одному з путівників кінця XIX століття писалося: "Пряме вантажне пароплавне сполучення між чорноморськими та балтійськими портами підтримується протягом навігаційного часу пароплавами петербурзького товариства, представником якого в Одесі є "Торговий дім О. О. Трапані".

Підприємливий італієць вів комерційні операції на Середземноморській та Близькосхідній лініях. На Далекому Сході він мав свою контору, яка забезпечувала вантажі для щомісячної пароплавної лінії Одеса – Порт-Артур – Владивосток. Коли золотопромисловці Сибіру почали укладати контракти з іноземними фірмами на постачання машин та механізмів, Трапані взявся доставляти техніку до Сибіру.

Фірма займалася купівлею та продажем різного роду товарів і відправкою їх до всіх країн світу, а також була представником багатьох російських та іноземних заводів і фабрик. Наприклад, таких як: S.H.COHN (Берлін, фабрика земляних та хімічних фарб), Ambrogio Zani (Мілан, фабрика пармезану та горгонзоли), Барона М.В. Штейнгеля (кавказькі вина) та багатьох інших.

Наприкінці XIX століття в Одесі, крім Трапані, цією справою займалися В. Джекобс, Р. Мунц, Смельс, Ільс і Ко та інші. У 1905 році налічувалось вже 25 пароплавних контор та агентств.

Олексій Трапані був одним із зачинателів рятувальної справи в одеському порту, але перший рятувальний пароплав був придбаний вже після його смерті. Буксирний пароплав назвали «О.О. Трапані».

У 1890-ті роки Трапані жив у Театральному провулку, 10, в будинку Мельникова. Він не був одружений, але разом з ним там жили його родичі. У 1898 році Олексій Олександрович придбав будинок на розі Карантинної та Грецької вулиць, де також розмістилася його контора. Родичі переїхали в новий будинок.

На цьому будинку досі зберігається вежа, з якої, як казали, купець спостерігав за Одеським портом. Можливо, саме її описав у своєму романі "Три товстуни" одеський письменник Юрій Олеша, який жив неподалік: "На розі був будинок з високою старою вежею ... Догори вели гвинтові сходи ... На вершині вежі був майданчик, оточений кам'яними поручнями. Звідси відкривався вигляд принаймні кілометрів на п'ятдесят навколо".

Також купець володів двома дачними ділянками на Малому та Середньому Фонтані і в Гагарінському провулку.

Олексій Олександрович був членом правління першої туристської організації в Російській імперії - Кримського гірського клубу, створеного 1890 року для вивчення гірських районів Криму та експедицій туди. Пізніше клуб називався Кримсько-Кавказьким. Окрім Трапані, його членами були такі відомі одеські персони, як І. Куріс, Я. Новіков, Р. Прендель та інші. Незважаючи на велику зайнятість та погане здоров'я, Трапані влаштовував екскурсії вздовж одеських берегів та допомагав туристам вирушати у походи до Криму.

Купець 1-ї гільдії Олексій Олександрович Трапані помер 10 серпня 1907 року у маєтку полковника Бржезицького у Єлисаветградському повіті.

Після смерті Олексія Трапані, його брат Олександр направив клопотання до мирового судді 5-ї дільниці про видачу посвідчення про те, що після померлого прямих нащадків не залишилось, а спадкоємцями є два брати покійного, і таким чином, потреба в публікації до виклику спадкоємців відсутня. Сестри, згідно із законами того часу, за наявності братів не були спадкоємцями. Мировий суддя задовольнив клопотання та ухвалив видати необхідне свідоцтво.

Брати Олександр та Володимир Трапані продовжили справу торгового дому. Вони, як і покійний брат, були членами Кримсько-Кавказького гірського клубу. Олександр також входив до складу виборного купецького стану та Імператорського товариства сільського господарства південної Росії. У 1912 році помер Володимир, тому через деякий час до складу торгового дому, крім Олександра, увійшли сестри Трапані: Олена, Катерина та Наталія (на той час княгиня Дабіжа).