Розкіш і здоров'я на Французькому бульварі

Одеська санаторія

У 1898 році одеські газети повідомили про відкриття «Міської Санаторії для хворих, які страждають на внутрішні, нервові, хірургічні та жіночі хвороби», відомої як «Одеська Санаторія». За адресою Малофонтанська дорога, 14 (тепер Французький бульвар, 40) відкрився оздоровчо-лікувальний заклад, який став одним із найуспішніших бізнес-проектів того часу. Бренд «Одеська Санаторія» існував до 1920 року як приватне підприємство, але санаторій працює й досі.

На місці нинішньої санаторії Акціонерне Товариство Одеських Санаторіїв придбало розкішну дачу у купця Костянтина Апостоловича Параскєва, власника шкіряного та крохмального заводів. Будівля колишньої дачі була спроєктована архітектором Павлом Клейном у незвичному для Одеси стилі та стала візитівкою санаторію.

Газета «Одеські Новини» писала: «Це одна з найкращих малофонтанських дач, яка впадає у вічі своїм вигадливим стилем, терасами та бельведерами».

«Одеська Санаторія» була одним із перших закладів, де лікували «не стільки ліками, скільки приємним поводженням». Завдяки розташуванню в тихій, зеленій зоні міста, вона пропонувала пацієнтам комфортне перебування в чудовій архітектурній споруді, з усіма необхідними для лікування зручностями.

Санаторія застосовувала всі сучасні методи лікування, включаючи водні процедури в будівлі Водолікарні, гідропатичні душі, ванни з мінеральною водою з європейських курортів, електричні та світлові ванни (фототерапія). Також був спеціально обладнаний операційний павільйон.

Сад санаторії, що залишився від Параскєва, був прекрасно доглянутий, з верандами для тривалого перебування на свіжому повітрі. Всі будівлі санаторії мали електричне освітлення та телефонний зв'язок.

У санаторії приймали пацієнтів обох статей та будь-якого віку. Тут можна було не тільки лежати, але й просто приходити на процедури. Санаторія мала власний штат лікарів, але пацієнти могли запрошувати своїх лікарів.

Плата за пансіон з повним утриманням та лікуванням становила від 150 до 300 рублів на місяць, і, незважаючи на значну вартість, санаторія мала великий успіх. Заклад постійно розвивався та вдосконалював свої послуги. У 1910 році тут з'явилася літня кліматична станція, масажні процедури та сонячні ванни.

Під час Першої світової війни, у 1915 році, Одеса стала курортом, і санаторія досягла піку свого розвитку. У 1917 році Акціонерна компанія, що володіла санаторією, отримала пропозицію про продаж за 440 тис. рублів, але, незважаючи на події революції, санаторія продовжувала працювати.

Сьогодні на місці Одеської Санаторії функціонує санаторій «Аркадія».