Постачальник його величності короля Греції

Флоріан Рудольф (Яковлевич) Скведер (1854-1913)

Брати Фанконі за короткий термін зробили свою кондитерську дуже популярною в Одесі.

За пана Скведера вона стала легендарною.

Пан Флоріан Скведер, як і Фанконі, був родом зі Швейцарії.

Народився він у курортному місті Самедан, в кантоні Граубюнден. Це назва, яку варто згадати, бо жителі цієї південної долини здебільшого присвячували себе кондитерській справі. Наприклад, у 1750-х роках пекарям та кондитерам з цього кантону належало 38 із 42 кондитерських магазинів у Венеції.

Кондитером став і один із трьох братів Скведер. Вивчивши це ремесло в Берліні та на півдні Італії, Флоріан приїжджає 1877-го року до Одеси. Тут він влаштовується працювати за стійкою в кафе у Фанконі і заводить сімейні зв’язки: його старша сестра Маргарита виходить заміж за Джакомо Фанконі.

Після смерті братів Фанконі Скведер стає керуючим закладу і викуповує частки бізнесу у спадкоємців. Новий власник зберігає стару назву, бо «Фанконі» вже чудово зарекомендувало себе. Водночас він старанно вдосконалює справу попередників, забезпечує кондитерську новим європейським обладнанням. За сімейними переказами, Флоріан вкрай вимогливо ставиться і до працівників, навіть якщо вони – його родичі. 

Наприкінці 19-го століття кондитерська «Фанконі» пропонує відвідувачам печиво, десертні конфекти, шоколад, драже, зацукровані фрукти, морозиво, оршад, шербет, закордонні вина та лікери. Заклад Скведера вважається першокласним, нарівні з кондитерськими Робіна, Лібмана, Класа, Кальгера та Костанді. В одеській пресі повідомляють, що свіжий шоколад і какао Флоріан Якович замовляє у відомої швейцарської фірми Suchard.

Про вишуканий асортимент, про тонкощі сервірування «Фанконі» пізніше згадає художник Євген Окс: 

«Мені подадуть кафе-гляссе… в довгому, покритому зовні інієм келиху; нагорі біла пінка збитих вершків. Але найголовніше – це соломинка. Їх приносять одразу кілька штук, у паперових чохлах. Із соломинкою в руці я наближаюся до світу дорослих. Але, можливо, дід, замовить «спумоне». Це рід пломбіру. Морозиво складається з двох різних шарів, іноді й більше. Кажуть, що для приготування запрошений італієць, спеціальний кухар».

У Фанконі тямили в тому, як створити те, що ми сьогодні назвали би клубною атмосферою. У кафе була зручна система оплати жетонами, які між собою називали "марками", номіналами 3, 5, 10. Вони видавалися клієнтам – як передплата обідів. Клієнт, заплативши за кілька обідів наперед, отримавши при цьому знижку, потім розплачувався жетонами. Такі ж "марки" були в ході в ресторані Папучієва, кафе "Рішельє" та в Єлизавети Скведер.

На фірмовому посуді кафе Фанконі було зображення чорного цапа, що стояв на задніх лапах, на золотому тлі. Чому сам цап? Тут треба згадати, звідки родом були Фанконі та Скведери. До цього дня альпійський цап прикрашає герби більш ніж 50 швейцарських міст і сіл, а також цілого кантону Граубюнден.

Брати Тур писали: «У Фанконі були відомі банкіри. У Робіна відомі кокотки». І справді, свої столики в кафе мали такі знані підприємці, як Харі та Ашкіназі. Але не лише банкіри поважали заклад Скведера. Сюди приходив і власник «Одеського листка» Навроцький, і відомий спортсмен Уточкін. Багато письменників та поетів відвідували кондитерську, її згадують у своїй творчості Купрін, Катаєв, О.Толстой. Художник Петро Нілус у 1901 році пише картину «Кафе Фанконі».

Слава кондитерської «Фанконі» поступово виходить на міжнародний рівень. Як то полюбляють казати в Одесі, «у Греції все є!», та, як бачимо, все ж таки не все. Дещо буває тільки в Одесі. Бо у 1904 році Флоріан Скведер удостоївся великої честі – він стає постачальником його величності короля Греції. Ох, і цікаво ж було б дізнатися сьогодні, що саме з асортименту Скведера так підкорило серце грецького монарха!

У 1912 році пані Григор’єва – власниця будинку, де розташована кондитерська Фанконі, починає «повну реконструкцію». І так захоплюється процесом, що за рік фактично будує новий 4-поверховий будинок. Той самий елегантний, у стилі мавританської готики «замок», яким ми милуємося і донині. 

1 листопада 1913 року оновлений таким чином «Фанконі» відчиняє свої двері для відвідувачів. Флоріан Скведер оселяється там же. На той час він вже володіє прибутковим будинком у Відраді, а також дачею на Великому Фонтані. І тут знову трохи взаємовигідних сімейних зв’язків: у будівництві будинку Григор'євої та будинку Скведера у Відраді бере участь брат Флоріана – відомий архітектор Християн Скведер.

Але 1913-й відзначився не тільки добрим. Скведер втратив єдиного сина і, так і не оговтавшись від горя, сам помер того ж року. Згідно з його заповітом, більшу частину спадку розділили між собою його друга дружина Єлизавета, брат Християн та сестра Маргарита. Частину коштів Скведер заповів на благодійність у Самедані та в Одесі.

Кафе «Фанконі» перейшло до Миколи Скведера (племінника Флоріана Яковича) та Євгена Цала. Удова Єлизавета Скведер відкрила власне кафе на Гаваній, 12. І воно теж увійшло до історії: саме там 1919 року було заарештовано членів Іноземної колегії.

До початку Першої світової війни кондитерську Фанконі охоче відвідує вишукана публіка та комерсанти. Тут дізнаються про всі злободенні новини. Аби збільшити потік відвідувачів, у рекламі вказують, що кафе «відкрито після театру», тобто після закінчення вистав. Та найгучнішу рекламну акцію влаштовує в кафе «Фанконі» легендарний Леонід Утьосов: у березні 1917 року співак проводить тут аукціон, на якому продає кайдани Котовського. 

У роки громадянської війни кондитерська продовжує роботу. Крізь «Фанконі» проходить потік заможних людей, що тікають від переслідувань більшовиків – в Одесу, і далі… Радянську владу в Одесі встановлюють тільки в 1920-му році. І тоді Скведери теж поступово залишають країну. 

Частина з них поїхала до Белграда, деякі члени сім'ї повернулися до Швейцарії. Микола Скведер поїхав з Одеси після 1928 року. Він був швейцарським підданим і не хотів приймати радянське громадянство. Нащадки Скведерів і дотепер живуть у Сербії, Чорногорії, Македонії та Швейцарії.

Та що ж було далі із славетним одеським «Фанконі»? Солодка кондитерська тема ще деякий час спливала в тих стінах, але вже без колишнього шику. Якийсь час там працювала «артіль безробітних кондитерів». З 1924 року відкрився магазин, де продавали «конфектно-кондитерське виробництво». Було там і кафе з їдальнею. Ільф і Петров, розповідаючи про «пікейні жилети», що по-старому збиралися біля кафе «Флорида», мали на увазі саме «Фанконі». 

І вже в наш час на першому поверсі будинку на розі Ланжеронівської та Катерининської розмістився ресторан, який зветься тим звучним італійським ім’ям: "Fanconi".