Крупи, макарони та одеське підприємництво

Одеські підприємці багато років забезпечували містян і не тільки крупами, макаронами та борошном. Вони виготовляли ці продукти на Старопортофранківській вулиці, 2, де раніше працював млин Бродського, куплений у Яхненка.

Фірма «Л. Клейман і А. Юліус» була заснована в 1867 році. На початку 1870-х придбали ділянку з млином, де згодом заснували крохмальну фабрику та фабрику перлових круп і макаронів. Вони встановили додаткове обладнання, що дозволило виробляти щорічно борошна і висівок на суму понад 1 млн рублів.

У 1880-і роки млин входив до числа найбільших виробників та експортерів продуктів переробки зерна. У 1887 році фірма «Л. Клейман і А. Юліус» вийшла на друге місце в Одесі за виробництвом борошна, було очищено 100 000 пудів рису. Продукція збувалася на місці, на Кавказі та за кордоном – у Туреччині, Єгипті, Італії.

Однак після великої пожежі у липні 1888 року виробництво борошна майже припинилося. У «Звітах Одеського комітету торгівлі та мануфактур за 1888 рік» писали: «Закрилася борошномельня Юліуса і Клеймана». У 1880-1890 роках у країні відбувалося скорочення борошномельного виробництва через падіння доходів. Фірма переорієнтувалася на виробництво круп, здебільшого рису та макаронів.

У 1880-х роках зародилася нова галузь промисловості – крохмальне виробництво. У 1884 році в Одесі виникла крохмальна фабрика Бараца, а через 3 роки почала діяти велика фабрика Клеймана і Юліуса, де застосовували вдосконалені технічні прийоми.

1899 року власником ділянки залишився тільки Абрам Михайлович Юліус. За даними 1905 року, діяльність торгового дому «А. М. Юліус» включала крохмальну фабрику, яка виробляла 23 000 пудів крохмалю, і макаронну фабрику з борошномельнею, яка виробляла макаронів на 190 000 рублів. Але доходи фірми були значно нижчими, ніж наприкінці 1880-х.

1901 року ділянку поділили на дві. Більшу частину Абрам Михайлович передав своєму синові Михайлу, а меншу залишив собі. Вони володіли млином та фабриками спільно, але у 1904 році продали млин кишинівському купцеві.

Обидва компаньйони були не лише успішними підприємцями, а й активними громадськими діячами та благодійниками. Лазар Клейман, одеський купець 1-ї гільдії, брав участь у розширенні Єврейської лікарні та будівництві громадського єврейського училища 1-а Талмуд-Тора. Беззмінним директором цього училища протягом 36 років був відомий єврейський письменник Менделе Мойхер-Сфорім.

У центрі міста зберігся і нещодавно відреставрований прибутковий будинок Клеймана, нині пам'ятка архітектури, на розі вулиць Пушкінської та Ланжеронівської.

Абрам Юліус, одеський купець 2-ї гільдії, був членом Одеського відділення Товариства поширення освіти між євреями в Росії. Його син Михайло, інженер-хімік, одружився з Агатою Вейсман, дочкою одеського промисловця Адольфа Вейсмана, засновника Торговельного дому, згодом перетвореного на Акціонерне товариство «Адольф Вейсман і К⁰».

Фірма «Адольф Вейсман і К⁰» займалася кількома напрямами діяльності: електричне освітлення, борошняні та сільськогосподарські машини, виробництво і торгівля цементом. У будинку на Поліцейській (Буніна), 11 розташовувалися контора, магазин та склад фірми.

Михайло Юліус залишив роботу, пов'язану з переробкою зерна, та підключився до діяльності Вейсмана, батька своєї дружини. Млин на Старопортофранківській, 2 у 1904 році перейшов до іншого власника.