Герой Куяльницького лиману

Олексій Васильович Бертенсон (1825-1909)

Війна закінчена. Кримське питання вирішене. Досвічений бойовий медик повертається додому — в Одесу. Невдовзі місцева влада доручає йому надважливу місію: відновлення лиманських курортів, зруйнованих під час війни. Через те, що на березі лиману стояли артилерійські батареї, тут знищено майже всі будівлі та парк. Жалюгідні залишки колишніх курортних приміщень здані під склади машин соляного промислу. За декілька років зусиллями талановитого медика тутешні водолікарні відбудовуються, заповнюючись людьми. І тут уже сама місцева влада стає йому на заваді, намагаючись заволодіти оновленим лиманським курортом...

Що це? Синопсис сучасного українського роману? Напевно, незабаром з’явиться і таке. Але тут ідеться про інші часи та про іншу війну, а герой і його історія — не вигадані, цілком реальні. Його звали Олексій Бертенсон, і він відродив Куяльницький лиман для Одеси. 

Олексій Васильович народився 1825 року у Миколаєві у купецькій сім'ї. Пізніше вся родина перебралася до Одеси. Після навчання у Рішельєвському ліцеї Олексій закінчує медичний факультет Харківського університету з відзнакою. Ще на 4 курсі працює ординатором у 1-й харківській лікарні, лікує цингу в Ізюмському повіті. Пізніше, відпрацювавши три роки в міській лікарні Вітебську, Бертенсон повертається до Одеси. 

Серед одеситів доктор Бертенсон скоро стає відомим як фахівець із дитячих та жіночих хвороб, що має приватну практику в центрі міста. Та цей доктор встигає працювати за вісьмох, займаючи одну важливу посаду за іншою. З 1856 по 1882 роки — ординатор у міській лікарні, неодноразово обіймає посаду старшого лікаря. Також служить лікарем в Одеському карантині, у Маріїнській гімназії від дня її заснування, на соляних промислах. У міському театрі Одеси Бертенсон взагалі працює лікарем цілих 53 роки поспіль. Крім цього —  домашній доктор у Строгонова, графів Толстих, генерал-губернатора Воронцова. 

Під час Кримської та Російсько-Турецької воєн Олексій Бертенсон займався організацією санітарних загонів. Був відзначений орденом св. Володимира 4 ступеню та діамантовим перснем. Після війни за розпорядженням генерал-губернатора Строгонова лікар направлений на Куяльницький лиман для спостереження за хворими.

Незабаром Бертенсону, як ординатору міської лікарні, було доручено завідувати відділенням ще й на Хаджибейському лимані. Без додаткової винагороди — бо часи повоєнні, суворі. 

Ще 1850 року в Одесі опубліковано брошуру доктора Абрагамсона про цілющі властивості ропи та бруду одеських лиманів. Вона була написана французькою, і автор наголошував, що кількість тих, хто лікується тут стихійним чином або під наглядом лікарів, постійно зростає. Тут успішно лікують рахіти, хвороби спини та хребта, нервові та венеричні хвороби, жіночі «недомагання» та шкірні захворювання.

Але в повоєнні часі зруйнована навіть та нехитра інфраструктура, що була тут раніше. Розруха, безлад, наслідки розміщення тут військових — ось із чим стикається Бертенсон. І попереду в нього десятиліття щоденної кропіткої праці. 

12 років — з 1869 по 1881 — Бертенсон орендує лікувальний заклад на Куяльницькому лимані та фактично відроджує та перебудовує цілий курорт. Він одним із перших будує житловий будинок на лимані. Вже після цього на курорті з'являються дачі Кордича, Завадського, Черкунова. Доктор Бертенсон також докладає багато зусиль для влаштування Куяльницької гілки залізниці — швидка та комфортна путь не менш важлива, ніж якість самого лікування. 

В орендованому закладі Бертенсон облаштовує 15 кімнат для прийому грязьових ванн. Для розміщення передбачає 80 мебльованих кімнат у 7 будинках, які належали Бертенсону. Відкриваються дві аптеки, одна із них – відділення аптеки Лібека. З’являється телеграфна лінія до міста. Збудовано ресторан, де у свято грає оркестр. 

Курорт поступово оживає. У путівнику того часу зазначається: «У такому вигляді Куяльницький лиманно-лікувальний заклад не відрізняється розкішшю, але певною мірою задовольняє лікувальним цілям».

У 1881 році орендну угоду з лікарем Бертенсоном не було продовжено. Доктор зробив свою справу — і мав піти. Міська дума склала власний грандіозний план розширення курорту на Куяльнику: будівництво готелю на 200 номерів, ванного павільйону на 30 кабін, загальною вартістю 800 тисяч рублів. Незабаром батьки міста оговтались і підготували скромніший проєкт — готель на 100 місць та ванне відділення на 50 місць. Та навіть такий проєкт потребував великих сторонніх інвестицій. 

Випустили рекламне звернення для інвесторів, де запевнили, що «одеські лимани не тільки не поступаються подібним цілющим засобам, що є за кордоном, але в багатьох відношеннях перевищують такі». У серпні 1884 року навіть оголосили міжнародний конкурс на концесію терміном 30 років, дали оголошення в місцеві та іноземні газети. Проте конкурс провалився, і нову водолікарню на Куяльнику довелося будувати лише на міські гроші. Пошук коштів і будівництво затягнулися на десяток років...

Тим часом Бертенсон все ще володів декількома власними дачами на курорті — і продовжував приймати пацієнтів. У рекламному оголошенні кінця XIX століття повідомлялося, що дача (санаторій) доктора Бертенсона найближча до лікувального закладу (що побудований 1892 року), у ній є мебльовані будиночки та кімнати з прислугою, поряд тінистий садок. Особливістю закладу Бертенсона були власні купальні, і за сезон це задоволення коштувало від 50 до 100 рублів. Взагалі-то він став одним із перших одеських лікарів, хто розпочав приватну практику на Куяльницькому лимані. Відомі санаторії Яхімовича, Амброжевича, Абеля з'являться пізніше.

Саме на дачі Бертенсона у 1881 році лікувався тоді вже тяжко хворий великий хірург Микола Пирогов. Дачу відвідував Принц Костянтин Ольденбурзький.

Звісно, доктор Бертенсон брав участь у громадському житті міста та благодійності. Він був одним із засновників одеського відділення товариства освіти євреїв, працював у товаристві «Труд». При фермі єврейського сирітського будинку збудував невеликий будинок — на згадку про своїх покійних батьків. При цьому не забував про виховання своїх двох синів та двох дочок. Жив лікар на Катерининській площі, 4. Двоє братів Бертенсона, Йосип та Бернард, теж стали медиками.

Проживши довге та насичене життя, Олексій Бертенсон помер у віці 84 років. Його санаторії на Куяльнику до наших часів не збереглися. Залишився тільки прибутковий будинок Бертенсона. І його історія, що викликає незмінну повагу.