Гастрономічний магнат Одеси

Варфоломій Антонович Дубінін (1855/56 – 1915)

Один із популярних дореволюційних путівників, описуючи найкращі гастрономічні магазини Одеси, коротко писав: «У цьому магазині можна знайти все». Це стосувалося відомого гастроному на Дерибасівській, що належав купцю 2-ї гільдії, спадковому почесному громадянину Варфоломію Антоновичу Дубініну.

Родина Дубініних з’явилася в Одесі вже в першій третині XIX століття. Вони належали до однієї з найбільш самобутніх спільнот Одеси – старообрядців. Не прийнявши в XVII столітті церковні реформи патріарха Никона і царя Олексія Михайловича, старовіри були змушені розселитися на прикордонні країни або покинути Росію. Старовіри залишили помітний слід в історії Одеси, серед них були перші одеські голови – Желєзцов, Андросов, Авчинніков та інші. У міській топоніміці збереглося прізвище Новікова, засновника канатного заводу в Одесі.

За сімейним переказом, Антон Козьмич Дубінін, який торгував рибою, почав разом із дружиною варити рибу в олії та продавати її у закритих скляних банках поряд зі свіжою рибою. Накопичивши капітал, він у 1835 році відкрив власну фірму, а в 1850-х купив ділянку на Новорибній (Пантелеймонівській) вулиці, № 82, і збудував прибутковий будинок, де була відкрита перша крамниця фірми.

Його справу успішно продовжив син Варфоломій. Продукція фірми отримувала срібні нагороди на одеських виставках, а у 1881 році здобула золоту медаль. Новий завод Дубінін відкрив у 1884 році на Середньофонтанській вулиці у будинку Тіля, пізніше адреса змінилася на Водопровідну, 2.

На підприємстві Варфоломія рибу з його промислів на Чорному морі солили, коптили та перевозили на далекі відстані у замороженому вигляді. Холодильник для цього він винайшов сам. Його фабрика вже у 1870-х почала виготовляти консерви у бляшаній тарі. Річний оборот на 1884 рік становив понад 500000 рублів.

Крім рибного заводу, Дубінін почав займатися виробництвом ковбас. Його фабрика розташувалася на Прохоровській, 34 (потім 40). На Всеросійській художній виставці 1896 року фірма отримала найвищу нагороду - Державний герб. Наступного року на всесвітньому конкурсі рибальства та рибництва у Бергені (Норвегія) виробництво Дубініна було визнано першокласним та отримало вищу нагороду - друкований диплом.

У 1899 році В.А. Дубінін разом із московським купцем П.С. Расторгуєвим заснував “Торгівельне-промислове Товариство А.К. Дубініна”. Директором-розпорядником товариства став В.А. Дубінін. На двох підприємствах працювало 23 особи.

Наприкінці XIX століття Варфоломій володів двома магазинами. На Новорибній у власному будинку знаходився рибний магазин, а на розі Дерибасівській та Красного провулку працював гастроном. Пізніше він відкрив ще Ренськовий льох на розі Пантелеймонівської та Катерининської. Відомо, що Дубінін володів також оцтовим заводом на Пантелеймонівській, 82.

На початку XX століття товариство реалізовувало свою продукцію і в Києві. Підприємець дбав про своїх працівників, організувавши ощадно-позикову і допоміжну касу службовців.

Службовці отримали можливість робити заощадження, користуватися позиками та іншими видами взаємодопомоги. Членський внесок становив 5 % від постійної платні та 10 % від нагородних.

Варфоломій разом із дружиною Ганною Тарасівною та дітьми переїхав до будинку Роте, де розташовувався гастроном Дубініна. У 1914 році, на місці старого будинку на Пантелеймонівській, де починав торгівлю ще його батько, було зведено 3-поверховий прибутковий будинок (не зберігся).

Одеський письменник Лазар Кармен у своєму оповіданні «Під Різдво» (1903) залишив опис магазину: «У великому просторі, обгородженому діжками з написами: «Ніжинські огірочки», «Королівські оселедці», «Ікра паюсна», «Ікра зерниста», полицями з ковбасами, шинкою, засмаженими качками, окістями, і стійками з вином, горілкою та лікерами, тупцювали чоловіки в шубах, чиновники та студенти у шинелях, куховарки, штовхали одна одну, перебирали руками та обнюхували ковбасу, сир та тріщали на різних голосах так голосно, що було чути на вулиці».

Фірма брала участь у художньо-промисловій та сільськогосподарській виставці в Одесі 1910-11 років, де пропонувала продукцію у спеціальному павільйоні. Відомий одеський спортсмен Сергій Уточкін зробив показовий політ літаком "Фарман" на цій виставці.

Окрім золотої медалі, фірма отримала звання постачальника імператорського двору, що давало податкові пільги та державні замовлення.

Варфоломій Дубінін активно брав участь у житті міста, протягом 16 років був голосним Одеської міської Думи, підтримуваний різними політичними силами. Він також був присяжним піклувальником комерційного суду, членом правлінь благодійних товариств, почесним старшиною притулку імені Марії Федорівни, членом Комісії з піклування дітей осіб, які загинули у війні з Японією, Російського товариства порятунку на водах, членом Товариства утримання академічного життя Новоросійського університету.

В.А. Дубінін, як і його батько, залишався головою та скарбником одеської старообрядницької громади Храму Пресвятої Богородиці протягом 30 років. На 25-річчя його служби на посаді ктитора храму йому піднесли Святе Євангеліє, образ покровительки громади Пресвятої Богородиці та свв. Варфоломія та Ганни. Від причту йому були вручена жемчужна лєстовка (чітки).

Помер В.А. Дубінін 24 квітня 1915 на 59 році життя. Після революції його дочки емігрували до Югославії. Про долю синів нічого не відомо. У колишньому магазині Дубініна на Дерибасівській довгі роки знаходився гастроном. За свідченнями старожилів, навіть після Другої світової війни його називали не інакше як гастроном Дубініна.