Колоніст, який винайшов плуг

Йоганн (Іван Іванович) Ген  1854-1938

Цей підприємець не був родичем імператорів та герцогів, але доля його дивним чином пов’язана з ними. Річ у тому, що сестра герцога Вюртембергського була дружиною російського імператора Павла I. І герцог брав участь у підприємстві з розведення овець на землях Тираспольського повіту. Задля цього навіть було відведено землі на річці Барабой. Ці землі почали заселяти колоністи з Вюртемберга, підданці герцога. 1842 року вони створюють тут цілу колонію — Гофнунґсталь. Ось до цих колоністів і належали батьки майбутнього видатного новатора та одеського фабриканта на ім’я Йоганн Ген.  

Його батько — теж Йоганн Ген — переселився до Одеси. На початок Кримської війни він тримав тут слюсарну майстерню на Розумовській вулиці, але воєнна загроза примусила його виїхати до Гофнунґсталя, до рідних. Там у житті Гена сталися дві важливі події: по-перше, у нього народився син, хрещений Йоганном – майбутній мільйонер, про що тоді в родині ніхто, звісно, і не здогадувався. По-друге, там же Ген налагодив виробництво дерев’яних плугів-сабанів. 

Далі кмітливий колоніст замінив дерев’яний каркас на залізний — і так з’явився відомий серед місцевих «колоністський» плуг. «Колоністські» плуги невдовзі стали настільки популярними, що Йоганн Ген-батько повернувся до Одеси та розширив виробництво. Після його смерті 1868 року майстерню успадкували сини – старший Карл та молодший Йоганн.

Велике виробництво сільськогосподарської техніки народжується 1880 року. Саме тоді поселянин Йоганн Ген впроваджує оновлений тип того ж «колоністського» плугу – «новоросійський» плуг. Попит на нього — ще більший, ніж на попередню модель. 

1886 року на Дальницькій, 13 розміщується вже не майстерня, а ціла «фабрика плугів» Гена — великий завод з декількох майстерень: двох ковальських, слюсарно-токарної, столярної та малярної.

Там же і склад для торгівлі землеробськими інструментами. Працювали тут 30 робітників. І хоча виробництво було поки що ручним, за прибутковістю воно в 3,5 раза перевершувало майстерню Якова Гена, одного з головних конкурентів (так, цих Генів тут було багацько). Асортимент зростав, додавалися віялки, сіялки, молотарки. 1890 року Йоганн Ген знов розширив своє виробництво, додав обладнання і організував власну ливарню, про що сповістив у рекламі. До речі, реклами виробів заводів Гена — окрема радість дослідника, бо їх можна віднести до шедеврів рекламного мистецтва.

Масштабному виробництву Йоганна стає тісно на Дальницькій, настає час розширюватися. Друге відділення заводу розміщується на значно розлогішій ділянці на Пересипу, на вулиці Московській, 126 (нині Чорноморського козацтва, 72).

Завдяки перепису 1897 року ми знаємо про «населення» цього філіалу. Завідував підприємством уродженець Одеси німець Петро Шемп, брат дружини Йоганна Гена, котрий мешкав при фабриці зі своєю родиною. Окрему квартиру займав фабричний коваль Микита Лукашенко, козак із Полтавської губернії. Також при фабриці мешкали чотири учні-робітники 17-18 років, двірник і декілька людей прислуги. 

1902 року Вільгельм Кабіольський розробив для Гена цілий комплекс планів: надбудови другого поверху для магазину на вулиці Московській, будівлі ливарні на Набережній, котельної та машинної будівель, флігелів для ковальської та механічної майстерень. Оновлений завод розкинувся на Пересипу на весь шир – від головної магістралі району до берегів затоки. Завод на Дальницькій теж активно розбудовувався. За 1909-1910 роки там з’явилися нові ливарня, ковальня та водонапірна вежа, складські приміщення. 

Місцем проживання Йоганна Гена довідники зазвичай вказували завод на Дальницькій, 13. Але з 1896 року він живе в новому особняку на престижній Маразліївській вулиці, 36, котрий також відносять до творчості Кабіольського. Тут фабрикант розмістився разом зі своєю дружиною Луїзою та дітьми. Старші доньки Емма та Герміна навчалися в дівочому пансіоні, син Вільгельм – в реальному училищі. Молодші – Олександр та Рудольф – залишалися при батьках. Кухарка, покоївка та двірник доповнювали населення особняка.

1907 року Йоганн реструктурує бізнес. Власником заводу стає «Акціонерне товариство для виробництва землеробських знарядь та машин» з основним капіталом у 3 мільйони рублів. Йоганн Ген залишається директором та керівником виробництва з контрольним пакетом акцій. Тепер вже тисяча робітників і три парових двигуни виробляють плуги, борони, сіялки, жатки та кінні молотарки. Загалом — більше ніж на 2 мільйони рублів на рік. Склади виробів Гена розміщуються в Миколаєві, Тирасполі, Балті.

Зростало виробництво, зростав і авторитет власника фабрики. 1897 року його обрано членом Одеського відділення Технічного товариства, у 1904-му Ген отримав звання спадкового почесного громадянина Одеси. Він був депутатом від приходу церковної ради Лютеранської церкви св. Павла та членом багатьох поважних організацій: Чорноморського яхт-клубу, Товариства благоустрою Молдаванки, Товариства для нагляду за паровими котлами. В 1916 році Йоганн Ген – товариш голови Товариства фабрикантів та заводчиків.

Важкий удар по виробництву сільськогосподарських машин нанесла Світова війна. Попит на вироби, як і постачання сировини, різко впали. До того ж більша частина робітників (429 з 747) було мобілізовано до війська. Ген відгукнувся на запити часу: заради виконання держзамовлення його завод обладнав виробництво снарядів та шпитальних койок. 

Але війна не кінчалася, а імперія впала в лютому 1917 року. І тоді одне з найбільших підприємств Одеси охопили робітничі страйки та самосуди над інженерами. На серпень 1917 року завод Гена фактично припинив працювати. Відновити роботу вдалося лише в наступному році.  

Тим часом Йоганн Ген повернувся туди, де колись починав — до своєї старої заводської квартири на Дальницькій, 13. Тверезий та рішучий прагматик, він встиг продати свої заводи Центральному сільськогосподарському кооперативному комітету за 17 мільйонів рублів. У вересні 1920 року заводи були націоналізовані й перетворені на 5-й держзавод Укртрестсельмашу імені Жовтневої революції. 

Йоганн Ген разом із сім’єю виїхав до Німеччини, а потім оселився в Румунії, в Кишиневі, де спокійно дожив до 84 років. Залишилось позаду виробництво землеробських машин. Настільки масштабне виробництво, що воно впливало на економічний розвиток усього півдня України. Та нікуди не поділася його слава найуспішнішого з-поміж усіх німецьких колоністів.

Йоганн Ген ніколи не був родичем імператорів та герцогів. Але своїм підприємництвом він заробив і зробив стільки, що йому позаздрило б чимало коронованих осіб.