.png)
Андрій Ігнатович Бортневський (1842-1913)
Навряд чи якийсь банк надасть вам сьогодні кредит, якщо ви з'явитеся на порозі з ідеєю платної бібліотеки. Тут і в безплатні-то черги давно не вишукуються. Але колись і на цьому в Одесі заробляли непогані гроші! Звісно, не мільйонні статки, як от на зерні чи морських перевезеннях, але платні бібліотеки були бізнесом солідним та вельми стабільним. Одна з найпопулярніших платних бібліотек Одеси — пана Бортневського — працювала без перерви 45 років.
Народився Андрій Бортневський у місті Кременчук, там же закінчив повітове училище. До нашого міста цей купецький син прибув з берегів Волги. І не пізніше 1868 року, бо саме тоді відкривається його бібліотека в будинку Стефанського, на розі Садової та Дворянської. У цьому ж приміщенні знаходиться в той час і книгарня, якою він володіє разом з братом Олександром.
Звісно, платна бібліотека — не його унікальний винахід, а цілком поширене європейське явище того часу. Поважна публіка збиралася в модних салонах, де зазвичай обговорювали саме книжкові новинки, цитуючи популярних авторів і переказуючи найсвіжіші ідеї. Читали майже всі, і багато, але книжки все ще залишалися надто дорогими, щоб їх міг дозволити собі кожний. І тут на допомогу приходили платні бібліотеки.
Зазвичай книги тут можна було брати додому або читати в приміщенні, заплативши в обох випадках доволі невеликі гроші. Так було заведено і в бібліотеці Бортневського. А крім книжок, в асортименті його магазину ми знаходимо те ж саме, що і в будь-якій книгарні сьогодні: навчальні посібники, педагогічні ігри, малювальні та письмові приладдя.
Бібліотека неодноразово змінювала адреси, але завжди кочувала центром міста, поблизу місць прогулянок поважної публіки. У різні роки ми знаходимо бібліотеку Бортневського на Соборній площі, на Дерибасівській, на Гаванній та Катерининській вулицях.
У 1870-х роках магазин і бібліотека Бортневського складають гідну конкуренцію відомим книготорговцям — Білому, Распопову, Руссо. У наступному десятилітті конкуренти роблять висновки, і в Одесі відчиняються бібліотеки Газіса, Звєревича, того ж Распопова. Звісно, тоді функціонувала і міська громадська бібліотека. У 1891-му почне працювати безплатна народна читальня. Сам Бортневський до того часу вже зосередився лише на бібліотеці, книгарня лишилася в минулому.
Наприкінці XIX століття цей бізнесмен-бібліотекар разом із дружиною Людмилою та сином Володимиром проживав на Гаванній, 1. Вважався одеським купцем другої гільдії, а головним засобом для існування вказував: "Господар бібліотеки російських та іноземних книг".
Завдяки цій бібліотеці 19-річний Олександр де Рібас, майбутній директор публічної бібліотеки, знайшов своє кохання. І ми, завдяки спогадам де Рібаса, можемо скласти уявлення про те, які саме книги можна було знайти в закладі Бортневського:
"Мій двоюрідний брат і єдиний друг дитинства — Еріх познайомився в бібліотеці Бортневського з молодою дівчиною Марією Вукотич, яка читала "Історію цивілізації в Англії" Бокля. Він проводжав її до її дому, а потім познайомився з її батьками. Він захопився нею... Ця дівчина мала подругу, яка в тій же бібліотеці Бортневського читала твори Жан-Жака Руссо. Оскільки Еріх знав, що я в той час захоплювався філософами XVIII століття, він повідомив мені про знайому йому шанувальницю Руссо. Вона мені за це сподобалася заочно, я зацікавився і дуже зрадів, коли Марія Вукотич попросила Еріха запросити мене до неї на сімейну вечірку».
Бокль, Руссо, філософія... Далеко не всі платні бібліотеки дотримувалися таких високих стандартів. Європейські моральні авторитети часто-густо критикували підприємливих бібліотекарів за дешевий, бульварний асортимент, якого і тоді вже було вдосталь. Але пан Бортневський до останнього тримав марку високої культури. У 1908 році, коли його бібліотеці виповнилося 40 років, Бортневський отримав безліч привітань, у тому числі — від графині Толстой.
До 1912 року в Одесі налічувалося вже 23 бібліотеки, і лише частина з них були безплатними. Заклад Бортневського так само пропонував своїм читачам французькі, німецькі, англійські та російські книги й журнали. Своєю улюбленою справою Бортневський займався до кінця життя. Пізніше його бібліотека продовжувала працювати на Дерибасівській під керівництвом пана Чубарова.
Єдиний син і спадкоємець Бортневського — Володимир — став успішним архітектором. В Одесі у співавторстві зі Скведером спроєктував у 1913-14 роках будинок амбулаторії Євангельської лікарні, в Аккермані — будівлю нової лікарні. На жаль, радянській владі надто освічені люди були не потрібні. 1937 року Володимир Бортневський був репресований та розстріляний.
А на смерть свого пана-бібліотекаря Бортневського в 1913 році Одеса відгукнулася з повагою: «Одеський старожил Андрій Ігнатович Бортневський створив і утримував одну з найкращих на півдні приватних бібліотек, яка ще й зараз має заслужену популярність».