Брати-італійці з доставкою

Джакомо Фанконі (1840-1879) та Доменіко Фанконі (1844-1883)

Якщо ви поцікавитесь, коли в Україні вперше почали надавати послуги кейтерингу, то багато видань охоче пояснять: у 90-х роках, після розпаду СРСР. Але ж було в нас бізнес-життя і до радянського жахіття! Невже жодному підприємцю не спало на думку, що не тільки клієнт може йти за їжею, але і сама їжа, так би мовити, іти назустріч клієнту? І ось, виявляється, що за 120 років до того одеські брати-кондитери на прізвище Фанконі вже пропонували таку послугу, як «доставка для обідів, весіль та балів». І то була лише одна з багатьох послуг, що вони надавали. 

Уродженець Швейцарії італійського походження Джакомо Фанконі приїхав до Одеси вже досвідченим майстром своєї справи. Цілих 16 років він навчався кондитерської майстерності у Варшаві, працюючи на свого дядьку. Накопичивши достатньо знань та коштів, 32-річний Фанконі, разом з молодшим братом Доменіком, 1 листопада 1872 року відкриває власний заклад в Одесі – на розі Катерининської та Ланжеронівської вулиць. 

Зазначимо, що спочатку кафе-кондитерська розміщувалася у невеликому одноповерховому будинку. Нинішня будівля з’явилася лише на початку 20 століття. В першому оголошенні, розміщеному в «Одеському віснику», вказано, що Фанконі пропонують своїм відвідувачам різноманітні тістечка, конфекти та кондитерські вироби різного роду та кращої якості, каву, шоколад, морозиво, лікер та багато іншого. Вказана і ще одна цікава послуга – здійснення доставки продукції Фанконі в інші міста. 

До того ж, судячи з преси, це було перше кафе з електричним освітленням в нашому місті. "Електричне освітлення починає прививатися в Одесі в ресторанах. Третього дня воно вперше з'явилося в кондитерській Фанконі, влаштоване за системою Шукерта. Ця сама система, - з гордістю зазначає журналіст, - застосована і в Зимовому палаці в Петербурзі. Перші проби освітлення у Фанконі дали дуже хороші результати".

Окреме приміщення у закладі було створено спеціально для відпочинку жінок. Зробивши покупки у торгівельних центрах того часу – в магазинах Пале-Рояля чи будинку Вагнера, вони із задоволенням відвідували Фанконі. 

А для чоловічого дозвілля тут організували столи для гри в більярд. І тут брати знову спромоглися стати першими! Дослідник більярду Анатолій Леман писав: «Перший більярд Фрейберга був поставлений до Одеси 1880 року, до кондитерської Фанконі. Більярд невеликий, але чудової роботи. І що ж? Незважаючи на те, що в Одесі була маса кондитерських із прекрасними віденськими та паризькими більярдами, усі міські гравці забули звичні локації та почали знову вчитися російському більярду».

Більярдисти того часу, мабуть, і справді були завзяті хлопці. Не дарма ж пізніше, у пісні "На Дерибасівській відкрилася пивна", були рядки: 

«Услышал реплику маркёр известный Моня, Об чей хребет сломали кий в кафе Фанкони…»

Чи варто дивуватися, що вже через невеликий проміжок часу заклад Фанконі почав впевнено конкурувати з найвідомішими кафе того періоду – Замбріні, Баргеці, Хартулярі, Дур'яна та Робіна?

Головним контингентом кондитерської спочатку були італійці. Хоча до кінця століття кількість вихідців із Італії в Одесі скорочувалася, наличуючи лише близько тисячі осіб. Але, як зазначав один італійський приїжджий, саме у Фанконі вони відчували себе як удома, могли скуштувати улюблені італійські вина та почитати кілька італійських газет, які були в закладі. 

Пізніше кафе стає дуже популярним серед маклерів та купців. І згодом перетворюється на центр для еліти одеського суспільства. "Café Fanconi", засноване у 1872 році братами Джакомо і Доменіко Фанконі, схоже, було орієнтовано на "елегантну клієнтуру, що звикла до розкоші", - підкреслює Гвідо Хаусман у своєму дослідженні одеського суспільства.

Шолом-Алейхем у романі «Менахем-Мендл» писав: «Це кафе, де п'ють каву, їдять морозиво та укладають угоди». Чому саме Фанконі? Бо місце розташування геніально вдале. Близькість з одного боку – одеської біржі, а з іншого – порту, що не могло не датись взнаки. 

Треба відзначити, що «лепетутніки», як називали в Одесі маклерів, та купці заходили і до конкурента-француза Робіна, який пізніше розташувався по діагоналі від Фанконі. 

Деякий час потому до братів приєднався ще один важливий для Одеси персонаж – Флоріан Скведер, який поріднився з ними. Цікаво, що на першому етапі історії кафе тут працював інший швейцарець – Бернард-Оттон Семадені. Набравшись досвіду, він у свою чергу перебрався до Києва, де разом з Фанконі у 1877 році відкрив кондитерську «Б.Семадені та Фанконі».

Пізніше він став єдиним власником цього закладу, що знаходився на Крещатику і був вельми популярним серед киян. 

На жаль, історія кондитерської під проводом братів тривала недовго. Спочатку помер Джакомо, якого місцеві називали Яковом, а за чотири роки пішов з життя і Доменіко. Місцеві ЗМІ відгукнулися: «Хто не знав в Одесі цього завжди люб'язного та уважного кондитера (мова про Домініко). 10 років тому оселився в Одесі, відкрив тут кондитерську і протягом цього часу встиг заслужити втішну репутацію». Гідний підсумок життя, особливо з вуст одеських безжальних гострословів. 

Заклад же після смерті братів перейшов до спадкоємців, але то вже майже зовсім інша – хоча водночас і та ж сама! – історія.