.png)
Багато хто чув про існування так званих «одеських грошей» і навіть бачив їх. Але чому вони з'явилися? Хто їх вигадав і яка була їх доля?
На жаль, причина їхньої появи може розчарувати багатьох. Це не пов'язано з романтичними подіями «Одеської республіки». Справа була так. Після двох переворотів 1917 року в Одесі виникла фінансова криза – не вистачало дрібних купюр. Це спричинило серйозні проблеми: банки не видавали готівку, виникали черги, не виплачувалися зарплати, і неможливо було розраховуватися в магазинах. Гроші стали віртуальними папірцями у вигляді боргових розписок і векселів.
Микола Іванович Драго, людина з дивовижною долею, запропонував рішення – випустити розмінні квитки або «бони» замість звичних грошей.
9 грудня 1917 року Комітет кредитних установ Одеси затвердив проект Драго, проте з зміною – емітентом цих квитків стало Одеське міське громадське управління. Було випущено квитки на п'ять мільйонів рублів номіналом три, п'ять і десять рублів.
12 січня 1918 року в місті були розклеєні оголошення про випуск розмінних квитків, які могли замінити державні кредитні білети. Вони мали обіг в Одесі і приймалися в сплату за всіма операціями. Їх обмін на державні кредитні білети здійснювався без комісії.
Успіх задуму був великий. Проте вже 13 січня стало ясно, що грошей не вистачає, і трирублівки знову стали дефіцитом. Міська Дума вирішила друкувати нові гроші, додавши купюри номіналом 25 і 50 рублів та «дріб’язок» – 15, 20 і 50 копійок.
Витрати на друк першої партії становили 70 тисяч рублів. Головною перевагою цих грошей була їх забезпеченість – сума випущених бон була покрита грошима, внесеними до Державного банку. Це сприяло полегшенню фінансової кризи.
Одеські гроші завоювали ринок не лише в Одесі, а й у сусідніх містах, як-от Миколаїв, де їх прийняли на рівні з державними квитками. Одеські бони набули поширення майже по всій Херсонській губернії та в Бессарабії.
У січні 1919 року в Одесі розглядали можливість додаткового випуску «одеських грошей» на суму 225 мільйонів рублів. Проект був успішним.
Автором проектів марок номіналом 15, 20 і 50 копійок був відомий український художник Ждаха, а інших проектів – гравер Адамек.
Але з часом ситуація змінилася. У місті ходили різні грошові знаки – царські, «керенки», українські, радянські, одеські. У 1919 році одеські гроші перестали приймати до оплати.
Микола Іванович Драго, боротьба якого між революціонером та банкіром тривала все життя, залишився в історії як автор успішного проекту «одеських грошей». Подальша його доля невідома, але є відомості, що він очолював одеську контору Держбанку при більшовиках. Він помер від тифу у 1922 році.